Кожен психолог-психотерапевт працює за певними підходами й методами. На сьогодні є багато психотерапевтичних методів і технік, вони різні й підходять не кожному. Тут наводиться короткий спрощений опис підходів і методів, принципи яких я поділяю і які використовую у своїй практиці. Сподіваюся, ознайомившись із ними, ви зможете зробити для себе висновок, наскільки ці методи прийнятні для вас.

Психодинамічний підхід (психоаналітично-орієнтована психотерапія)

Психодинамічний підхід бере початок від класичного психоаналізу, біля витоків якого стояв Зигмунд Фройд. Головні ідеї цього підходу – існування ділянки несвідомого у структурі людської психіки, а також поняття внутрішнього конфлікту, викликаного неприйняттям тих чи інших виявів у результаті глибинних несвідомих процесів.

Найпоширеніша перекручена версія поглядів Фройда зводить конфлікти виключно до сексуальної сфери, з чого часто роблять висновок, що психоаналітична терапія не є універсальною. Однак внутрішній конфлікт дуже часто виникає й не в сексуальній сфері. Наприклад, агресивні переживання можуть спрямовуватися проти самого себе (стан депресії та спроби суїциду) або ж виливатися у психосоматичні (обумовлені психікою) симптоми (мігрень, гіпертонія, виразка, астма, алергія). Також у фізичних симптомах можуть знаходити вихід непрожита скорбота, викликана тяжкою втратою, та інші втрати, важливі для самооцінки людини.

Терапевтичні зміни у психодинамічній психотерапії спрямовані саме на усвідомлення й вирішення несвідомих конфліктів, які призводять до хворобливих станів. Виявлення несвідомого відбувається в ході терапевтичної розмови через вільні асоціації клієнта, його обмовки, описки, аналіз його нічних сновидінь. Усвідомлення та опрацювання цих прихованих внутрішніх конфліктів, які часто беруть свій початок у ранньому дитинстві, призводить до глибоких особистісних змін, поступово згладжуючи хворобливі вияви й покращуючи якість життя людини. Цей підхід може бути корисним для кожного, хто зацікавлений у розвитку своєї особистості.

Символдрама

Символдрама (кататимно-імагінативна психотерапія) – це один із методів психодинамічної психотерапії. В основі методу символдрами лежить психоаналітична теорія, тому символдрама також спрямована на аналіз несвідомої динаміки внутрішніх конфліктів. При цьому символдрама дає можливість опрацювання цих конфліктів не тільки в ході психотерапевтичної розмови, а й на символічному рівні. Від класичної психоаналітичної психотерапії символдраму відрізняє особливий метод роботи з уявою. Він дозволяє наочно побачити несвідомі конфлікти й бажання в образах – сновидіннях наяву (імагінаціях).

Творець методу символдрами німецький психотерапевт Ханскарл Лейнер свого часу зробив таке відкриття: якщо людина деякий час побуде з заплющеними очима в розслабленому стані, то перед її внутрішнім поглядом почнуть розгортатися образи або ландшафтні картини. При цьому той, хто уявляє, часто може переживати те, що відбувається, як справді реальні події. І ці уявлення на рівні символу відповідатимуть внутрішнім конфліктам, потребам і бажанням. Таким чином, клієнт має можливість не тільки досліджувати свій внутрішній світ, а й перебудовувати його в ході імагінації. Психотерапевт при цьому виконує супроводжуючу, скеровуючу та контролюючу функції.

Екзистенційний підхід

Екзистенційний підхід визнає за людиною не тільки свободу побудови свого життя (світу), а й її здатність до цього. Він розглядає людину як можливість. Можливість бути самим собою й реалізувати сенс свого буття. За будь-якими психологічними труднощами в житті людини, згідно з екзистенційним підходом, зазвичай лежать глибші та не завжди усвідомлювані проблеми свободи вибору й відповідальності, самотності, ізольованості та взаємопов’язаності з іншими людьми, пошуку сенсу життя.

Основними предметами аналізу в екзистенційному підході є цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, спілкування з іншими. Провідна роль відводиться роботі з присутністю (усвідомленням себе, своєї суті) тут і тепер. Одна з головних цілей екзистенційної психотерапії – це пошук автентичності (справжності) людини, її можливостей бути самою собою, зробити своє життя більш повноцінним. Терапевтичними чинниками цього підходу є, насамперед, безумовне прийняття клієнта, увага до його внутрішніх переживань, стимулювання здійснення вибору і прийняття рішень.